| Розмір шрифта | А | А | А | Фон | Б | Б |
Лише сильним дано право на безсмертя
У час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, чернігівці не стоять осторонь. Вони відстоювали демократичне майбутнє нашої держави на Майдані, разом з побратимами з інших регіонів здобували право українців на вільне життя у європейській спільноті.
З перших днів проведення антитерористичної операції тисячі наших мужніх земляків відстоюють свободу власної держави. Вони гідно несуть службу у лавах Збройних Сил та Національної гвардії України, у прикордонних військах, батальйоні спецпризначення «Чернігів», добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.
Два кращих сини Талалаївщини не повернулися з поля бою неоголошеної війни на сході України.
Ця сторінка — краплина у морі всенародної шани і пам’яті.
Ми бережемо спогади про кожного з героїв. І низько схиляємось перед величчю їх подвигу.
Вічна їм слава! Герої не вмирають!
Бахмач Володимир Степанович
Народився 27 листопада 1973 року у селі Понори Талалаївського району Чернігівської області.
У 1993 році закінчив водійські курси у м. Прилуки.
З 1997 року працював слюсарем, а потім завідуючим молочнотоварною фермою ТОВ «Понори» у селі Понори Талалаївського району.
3 вересня 2014 року призваний до лав Збройних Сил України.
Рядовий військової частини ПП 2278 (13-й мотопіхотний батальйон).
Зник безвісти 17 лютого 2015 року під час виходу українських підрозділів із міста Дебальцевого. Приблизно в 3-х кілометрах від села Луганське Артемівського району Донецької області Володимир Бахмач та двоє його товаришів підірвалися на міні. Похований у Дніпропетровську на цвинтарі Воїнської слави як невпізнаний. У червні 2015 року, після проведення аналізу ДНК, тіло було ідентифіковане. Перепохований 27 червня 2015 року в рідному селі.
У пам’ять про Володимира Бахмача у вересні 2015 року на будівлі загальноосвітньої школи в селі Понорах установлена меморіальна дошка.
Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Heroi_Siverskoho_kraiu_T_1 стор.411.pdf
_______________________________________________________________
Кунденко Володимир Іванович
Народився 26 липня 1980 року у селі Красний Колядин Талалаївського району Чернігівської області.
У 2002 році закінчив Бобровицький сільськогосподарський технікум. Працював головним зоотехніком в агрофірмі «Обрій LTD» у селі Харкове Талалаївського району.
Призваний 22 березня 2014 року до лав Збройних Сил України. Сержант військової частини А 1815 (селище Гончарівське Чернігівського району).
Загинув 4 жовтня 2014 року у ході боїв за аеропорт міста Донецька.
Похований 31 жовтня 2014 року у селі Харкове Талалаївського району Чернігівської області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), нагрудним знаком Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО «Побратими України» – «За оборону Донецького аеропорту».
У пам’ять про Володимира Кунденка в березні 2015 року на будівлі Красноколядинської загальноосвітньої школи встановлена меморіальна дошка. 14 лютого на території військової частини смт Гончарівська Чернігівської обл. на Алеї слави встановлено пам’ятник загиблому в бою за Донецький аеропорт В. І. Кунденку та його екіпажеві.