Талалаївська районна державна адміністрація Талалаївська РДА Чернігівської області

«Засоби захисту на підприємстві, що потрібно знати»

Оздоровлення виробничого середовища і боротьба з втомленням працюючих – це напрямок профілактики не тільки професійних захворювань, але і виробничого травматизму.  

            Для забезпечення безпеки праці застосовуються індивідуальні та колективні засоби захисту. Засоби індивідуального захисту видаються робітникам індивідуально. Вони забезпечують захист органів людини від дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Засоби колективного захисту виключають вплив на працю- ючих небезпечних виробничих факторів, що зумовлені рухом або переміщенням матеріальних тіл.

До засобів колективного захисту відносять насамперед огороджувальні пристрої рухомих частин і різальних інструментів.

 Огороджувальні пристрої рухомих частин можуть бути постійними, наглухо закріпленими, зйомними, відкидними, висув-ними, пересувними або з дверцятами. Це залежить від особливостей огороджувального органа чи вузла, особливостей його екс- плуатації, місця у верстаті. Часто використовуються зйомні огороджувальні пристрої, котрі постійно закривають пасову, зубчасту, ланцюгову чи іншу передачу. Вони можуть бути у вигляді кожухів, козирків, планок, бар`єрів, екранів. Огороджувальні засоби різальних інструментів можуть огороджувати їх неробочу частину, тільки робочу їх частину або ту та іншу. Здебільшого огородження виконують й інші функції, проте їх основна функція – огородження небезпечної для робітників зони. Вони не повинні бути громіздкими, не створювати незручностей у роботі, не знижувати продуктивності праці та якості обробки, але повинні бути технологічними, міцними і не обмежувати видимості робочої зони, легко зніматися та встановлюватися і вхо- дити до комплекту верстата. Огородження повинно блокуватися  пусковим пристроєм.

Запобіжні засоби використовуються для ліквідації небезпечно- го виробничого фактора у джерелі його утворення. За характером дії вони поділяються на блокувальні та обмежувальні. Блокувальні пристрої за конструктивним виконанням поділяють на муфти, штифти, клапани, шпонки, мембрани, пружини, сильфони, шайби. Блокувальні пристрої призначені для вимкнення або запобігання можливості увімкнення джерела небезпеки при знятому або відкритому огороджувальному пристрої. Найбільш поширені в харчовій промисловості електричні блокування, принцип роботи яких полягає у автоматичному відключенні електричного живлення або неможливості увімкнення устаткування та обладнання при знятому або відкинутому огородженні. Електромеханічне блокування застосовується на дверцятах електрошаф, що закривають електророзподілювальні пристрої, на дверцятах і люках, які ведуть у небезпечні зони.

Пристрої автоматичного контролю та сигналізації призна-чені для контролю передавання та відтворення інформації (кольорової, звукової, світлової) з метою привернення уваги працюючих та прийняття ними рішень у разі можливого виникнення небезпечного виробничого фактора. За призначенням ці пристрої поділяються на інформаційні, попереджувальні, аварійні та відповідні.

Як колективний засіб від шкідливих та небезпечних виробничих факторів також застосовується візуальна сигналізація безпеки як важливий засіб попередження, а не ліквідації небезпеки. Сигнальні кольори і знаки безпеки регламентуються ГОСТом 12.4.126–76. Встановлено чотири сигнальні кольори: червоний, жовтий, зелений, синій.

Для безпеки виконання робіт важливо додержуватися норм складання заготівок та деталей поблизу робочих місць. Так, висота штабелю заготівок має обиратись залежно від їх стійкості та зручності знімання, але не повинна перевищувати 1 м. Ширина проходу між штабелями має бути не меншою між 0,8 м. Слід зауважити, що необхідна безпека повинна забезпечуватись гігієнічним нормуванням з встановленням гранично допустимої концентрації (ГДК) або гранично допустимого рівня (ГДР) шкідливих факторів. Це досягається застосуванням ефективної загально обмінної та місцевої вентиляції, водяного зрошування запиленого повітряного середовища.

Особливу увагу, з точки зору профілактики травматизму,слід приділяти виконанню вимог при транспортуванні деталей, заготівок і відходів виробництва. При виконанні завантажувально-розвантажувальних робіт слід використовувати тару, виготовлення і експлуатація якої регламентовано відповідними галузевими нормативними документами.

Тара повинна бути розрахована на необхідну вантажопід’ємність, мати надписи про максимальне допустиме навантаження і періодично підлягати перевіркам. Кут строповки не повинен перевищувати 90. При встановленні та зніманні деталей повинні застосовуватись засоби механізації і автоматизації. Завантаження та розвантаження вантажів, їх переміщення повинно здійснюватись у відповідності до затверджених галузевих нормативних документів. Засоби індивідуального захисту застосовують в тих випад-ках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно- планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

Засоби захисту шкірного покрову (спеціальний одяг та взуття) видаються робітникам та інженерно-технічним працівникам для захисту тіла від забруднення, механічних впливів, вологи, кислот, лугів, підвищених або понижених температур, жирів, для захисту від біологічних факторів. Для захисту працюючих від впливу вологи застосовують спецодяг з бавовнянопаперових та льняних тканин з водозахисним просочуванням і гумовим покриттям. Спецодяг загального призначення, що захищає робітників від виробничого забруднення, механічних пошкоджень і холоду, виготовляється із звичай- них бавовняно-паперових тканин.

 Засоби захисту органів дихання та слуху забезпечують ефективний захист працівників від шкідливого впливу забруднень (пилу, газів, пари, аерозолів та ін.), які можуть бути в повітрі робочої зони та від нестачі кисню.

 Засоби захисту органів слуху від інтенсивного виробничого шуму можуть бути як колективні так і індивідуальні (навушники та заглушки). Навушники знижують високочастотний шум на 40 дБ, а вушні вкладиші (заглушки) – до 25 дБ.

 Засоби захисту голови, обличчя та очей попереджують вплив пилу, стружки, падаючих предметів застосуванням спеціальних окулярів, масок, щитків, капелюхів та касок. Окуляри застосовуються в цехах під час виготовлення й заточування інструментів, а каски – постійно всю зміну, особливо під час завантажувально-розвантажувальних роботах.

використовується тепле шкіряне взуття, а під час роботи у вогких умовах одягають утеплені гумові чоботи.

Засобом захисту рук від механічних пошкоджень, опіків, холоду є рукавиці і рукавички. Найчастіше металурги використовують бавовняні рукавички. Поряд з колективними засобами для запобігання ураження електричним струмом використовують й індивідуальні засоби захисту. До них відносять діелектричні рукавички, боти, чоботи, калоші, виготовлені зі спеціальної діелектричної гуми.

 Особливу увагу слід звертати на справність та стан засобів, перед використанням оглядати їх. Допоміжні індивідуальні захисні засоби призначені для захисту працівників від падіння з висоти (запобіжні пояси та страхувальні канати) та для безпечного підіймання на висоту (драбини, кігті), а також для захисту від світлового, теплового, механіч- ного та хімічного впливу (протигази, рукавиці, щитки, біруші, спеціальний одяг та ін.)

        Пам’ятайте, що важливим кроком у забезпеченні безпечної праці і запобіганні травматизму на виробництві є фактори особистого характеру: знання керівником робіт особистості кожного робітника; його психіки і особливості характеру; медичні показники та їх відповідність щодо виконуваної роботи; відношення до праці, дисциплінованості; задоволеність працею; засвоєння навиків безпечних заходів роботи; знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, ставлення робітника до інших робітників і всього колективу.